
Меланхолік - це сукупність чуйності, вразливості, довірливості і сугестивності. Ці люди часом настільки закомплексовані, що розгублюються з будь-якого приводу і навіть без нього. Можливість займатися улюбленою справою меланхолікові випадає нечасто, як правило, їх сумна доля - вічна надія на те, що "завтра буде краще, ніж учора".
Саме вона і втілюється в інтер'єрі, сором'язливому і пафосному одночасно і до того ж збудованому в романтично-містичному дусі. Тут зібрано все, що колись підносилося або купувалося від усього серця, переходячи від люблячих до улюблених. Може, тому вони і так важливі для меланхоліка, адже в них акумульований найсильніший заряд добра, яке вселяє впевненість і дає сили. Речі, що існують в контексті "меланхолійного" інтер'єру, і відчуття, народжені ними, за своєю суттю є оберегами для господаря. Чи варто дивуватися, що простір тут за допомогою ширм, перегородок і колірних кордонів розділений на безліч різних куточків, усамітнившись у яких, так приємно споглядати минуле і розмірковувати про майбутнє. Вагоме значення набувають меблі та аксесуари, форма яких повинна бути максимально округлою - щоб створити відчуття захищеності і відчуття "свого куточка". З приводу колірної гами "меланхолійного" інтер'єру думки розділяються. Одні твердять про переважно жовтих кольорах: від кольору "швейцарського сиру" до кольору бурштину. Інші наполягають на поєднанні ніжних відтінків з насиченими кольорами, особливе місце серед яких займають пурпурно-бузкові, теракотові, охристі і синьо-зелені тони.